††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †††††††† ƒодаток є 9
†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† до
наказу ћ≥н≥стерства осв≥ти ≥
науки, молод≥ та спорту ”крањни
в≥д 14.07.2011 є 791
ѕрограма
дл¤ проведенн¤ зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ
ѕрограма призначена дл¤
проведенн¤ зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ у 2012 р.
√оловною метою проведенн¤
зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ Ї об'Їктивне та неупереджене оц≥нюванн¤
р≥вн¤ навчальних дос¤гнень ос≥б, ¤к≥ зак≥нчили загальноосв≥тн≥й навчальний
заклад ≥ ви¤вили бажанн¤ вступити до вищого навчального закладу ”крањни.
«овн≥шнЇ незалежне оц≥нюванн¤
запроваджено з метою забезпеченн¤ конституц≥йного права громад¤н на р≥вний
доступ до вищоњ осв≥ти.
†††††††† «овн≥шнЇ незалежне оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ Ч
спос≥б перев≥рки:
Ј знанн¤ учн¤ми
найважлив≥ших закон≥в ≥ теор≥й х≥м≥њ;
Ј волод≥нн¤ х≥м≥чною мовою,
вм≥нн¤ користуватис¤ назвами ≥ символами х≥м≥чних елемент≥в, назвами простих ≥
складних речовин;
Ј вм≥нн¤ складати х≥м≥чн≥
формули ≥ р≥вн¤нн¤ х≥м≥чних реакц≥й, розв'¤зувати розрахунков≥ та
експериментальн≥ задач≥;
Ј розум≥нн¤ зв'¤зку м≥ж
складом, будовою, ф≥зичними ≥ х≥м≥чними властивост¤ми речовин, способами њх
добуванн¤, галуз¤ми застосуванн¤;
Ј знань про найважлив≥ш≥
природн≥ та штучн≥ речовини, њх будову, способи добуванн¤ та галуз≥
застосуванн¤;
Ј розум≥нн¤ наукових основ
певних х≥м≥чних виробництв;
Ј об≥знаност≥ з де¤кими
еколог≥чними проблемами, пов'¤заними з х≥м≥Їю;
Ј розум≥нн¤ рол≥ х≥м≥њ у
розв'¤занн≥ глобальних проблем людства.
ѕрограму дл¤ проведенн¤
зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ у 2012 р. розроблено на основ≥
чинних навчальних програм з х≥м≥њ дл¤ 7Ч9 клас≥в ( .: ≤рп≥нь: ѕерун, 2005) та 10Ч11
клас≥в загальноосв≥тн≥х навчальних заклад≥в (“ерноп≥ль: ћандр≥вець, 2011),
електронн≥ верс≥њ ¤ких розм≥щено на оф≥ц≥йному веб-сайт≥ ћ≥н≥стерства осв≥ти ≥
науки, молод≥ та спорту (www.mon.gov.ua).
ѕрограма дл¤ проведенн¤
зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на дос¤гненн¤ державних
вимог до р≥вн¤ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки учн≥в загальноосв≥тн≥х навчальних
заклад≥в. ѕри цьому важливе не лише засвоЇнн¤ учн¤ми х≥м≥чних пон¤ть, закон≥в,
теор≥й, а й осмислене використанн¤ ними знань, формулюванн¤ оц≥нних суджень,
ви¤вленн¤ власноњ позиц≥њ у р≥зних життЇвих ситуац≥¤х.
ћатер≥ал програми дл¤ проведенн¤
зовн≥шнього незалежного оц≥нюванн¤ розпод≥лено на чотири тематичн≥ блоки:
Ђ«агальна х≥м≥¤ї, ЂЌеорган≥чна х≥м≥¤ї, Ђќрган≥чна х≥м≥¤ї, Ђќбчисленн¤ в х≥м≥њї,
¤к≥ в свою чергу розпод≥лено за розд≥лами ≥ темами. ” кожному розд≥л≥
перел≥чено знанн¤, ¤кими мають волод≥ти учасники зовн≥шнього незалежного
оц≥нюванн¤.
” перел≥ку вимог, наведених у
колонц≥ Ђѕредметн≥ вм≥нн¤ та способи
навчальноњ д≥¤льност≥ї детально розкрито обс¤г вимог до знань та ум≥нь з
кожного розд≥лу ≥ теми. ” програм≥ дл¤ проведенн¤ зовн≥шнього
незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ у 2012 р. використано номенклатуру х≥м≥чних
елемент≥в ≥ речовин, а також терм≥нолог≥ю, ¤к≥ в≥дпов≥дають ƒ—“” 2439-94: ≈лементи
хiмiчнi, речовини простi. “ермiни та визначенн¤. Ч ., ƒержспоживстандарт
”крањни Ч 1994. ÷ього стандарту буде дотримано ≥ в завданн¤х тесту з х≥м≥њ.
Ќазви орган≥чних сполук
в≥дпов≥дають останн≥м рекомендац≥¤м IUPAC. ≤з даним матер≥алом можна ознайомитис¤ в
навчальних пос≥бниках, ¤к≥ мають гриф ћ≥н≥стерства осв≥ти ≥ науки ”крањни (див.
перел≥к рекомендованоњ навчальноњ л≥тератури).
” програм≥ дл¤ проведенн¤ зовн≥шнього
незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ використано скороченн¤ Ђн. у.ї Ч нормальн≥ умови
(температура 0 ∞—, тиск 101,3 кѕа або
¬≥дпов≥дно до м≥жнародних
стандарт≥в дл¤ позначенн¤ к≥лькост≥ речовини можна використовувати л≥тери n або ν. ƒл¤ позначенн¤ теплового
ефекту реакц≥њ сл≥д використовувати позначенн¤ ЂΔЌї.
ѕ≥д час п≥дготовки до проведенн¤ зовн≥шнього
незалежного оц≥нюванн¤ з х≥м≥њ рекомендовано
використовувати дов≥дников≥ †таблиц≥, †¤к≥ †наведено
у додатках Ђ–озчинн≥сть кислот, солей, основ та амфотерних г≥дроксид≥в †у †вод≥† за †20Ч25 ∞—ї,
Ђ–¤д активност≥ метал≥вї, ЂЌайпоширен≥ш≥ назви та склад де¤ких неорган≥чних речовин,
сум≥шей та м≥нерал≥вї, ЂЌайпоширен≥ш≥ назви та склад де¤ких орган≥чних речовин
та сум≥шейї, Ђѕерел≥к рекомендованоњ навчальноњ л≥тературиї.
|
є п/п |
Ќазва розд≥лу, теми |
«нанн¤ |
ѕредметн≥ вм≥нн¤ та
способи навчальноњ д≥¤льност≥ |
|
|
||||
|
1. «агальна х≥м≥¤ |
|
|
|||||||
|
1.1 |
ќсновн≥ х≥м≥чн≥ пон¤тт¤.
–ечовина |
ѕон¤тт¤ речовина, ф≥зичне т≥ло, матер≥ал,
проста речовина (метал, неметал), складна речовина, х≥м≥чний елемент;
найдр≥бн≥ш≥ частинки речовини Ч атом, молекула, йон (кат≥он, ан≥он). —клад речовини
(¤к≥сний, к≥льк≥сний). ¬алентн≥сть х≥м≥чного елемен-та. ’≥м≥чна
(найпрост≥ша, ≥стинна) ≥ граф≥ч-на (структурна) формули. ‘≥зичне ¤вище. ¬≥дносн≥
атомна ≥ молекул¤рна маси, мол¤р-на маса, к≥льк≥сть речовини. ќдиниц≥
вим≥-рюванн¤ к≥лькост≥ речовини, мол¤рноњ маси, мол¤рного обТЇму; значенн¤
температури й тиску, ¤к≥ в≥дпов≥дають нормальним умовам (н. у.); мол¤рний
обТЇм газу (за н. у.). «акон јвогадро; число јвогадро; середн¤ в≥дносна
молекул¤рна маса сум≥ш≥ газ≥в, пов≥тр¤. ћасова частка елемента у сполуц≥. |
—кладати формули сполук за значенн¤ми
валентност≥ елемент≥в. «аписувати х≥м≥чн≥ та граф≥чн≥ (структурн≥) формули
речовин. –озр≥зн¤ти ф≥зичн≥ т≥ла ≥ речовини; прост≥ та
складн≥ речовини; елементи ≥ прост≥ речовини; метали ≥ неметали; атоми,
молекули та йони (кат≥они, ан≥они); ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ речовини;
ф≥зичн≥ ¤вища та х≥м≥чн≥ реакц≥њ; найпрост≥шу та ≥стинну формули сполуки. ¬изначати валентн≥сть елемент≥в у б≥нарних сполуках. јнал≥зувати ¤к≥сний (елементний) ≥ к≥льк≥сний
склад речовини за њњ х≥м≥чною формулою. |
|
|
||||
|
1.2 |
’≥м≥чна реакц≥¤ |
’≥м≥чна реакц≥¤, схема реакц≥њ, х≥м≥чне
р≥вн¤нн¤. «акони збереженн¤ маси речовин п≥д час х≥м≥чноњ реакц≥њ, обТЇмних
сп≥вв≥дношень газ≥в у х≥м≥чн≥й реакц≥њ. «овн≥шн≥ ефекти, що супроводжують
х≥м≥чн≥ реакц≥њ. ѕон¤тт¤ окисник, в≥дновник, окисненн¤, в≥дновленн¤. “ипи
х≥м≥чних реакц≥й. Ўвидк≥сть х≥м≥чноњ реакц≥њ. атал≥затор. |
«аписувати схеми реакц≥й, х≥м≥чн≥ р≥вн¤нн¤. –озр≥зн¤ти типи реакц≥њ за к≥льк≥стю реагент≥в ≥ продукт≥в
(реакц≥њ сполученн¤, розкладу, обм≥ну, зам≥щенн¤), зм≥ною ступен¤ окисненн¤
елемент≥в (реакц≥њ окисно-в≥дновн≥ та не окисно-в≥дновн≥), тепловим ефектом
(реакц≥њ екзотерм≥чн≥, ендотерм≥чн≥), напр¤мом переб≥гу (реакц≥њ оборотн≥,
необоротн≥). ¬изначати в окисно-в≥дновн≥й реакц≥њ окисник ≥
в≥дновник, процеси окисненн¤ ≥ в≥дновленн¤. јнал≥зувати вплив концентрац≥њ реагент≥в, величини
поверхн≥ њх контакту, температури, катал≥затора на швидк≥сть х≥м≥чноњ
реакц≥њ. «астосовувати закон збереженн¤ маси речовин дл¤
перетворенн¤ схеми реакц≥њ на х≥м≥чне р≥вн¤нн¤. ¬икористовувати метод електронного балансу дл¤
перетворенн¤ схеми окисно-в≥дновноњ реакц≥њ на х≥м≥чне р≥вн¤нн¤. |
|
|
||||
|
1.3 |
ѕер≥одичний закон ≥ пер≥одична система х≥м≥чних
елемент≥в ƒ. ≤. ћенделЇЇва |
ѕер≥одичний закон (сучасне формулюван-н¤).
—труктура короткого ≥ довгого вар≥ант≥в пер≥одичноњ системи; пер≥оди, групи,
п≥дгрупи (головн≥, поб≥чн≥). ѕор¤дковий (атомний) номер елемента, розм≥щенн¤
метал≥чних ≥ неметал≥чних елемент≥в у пер≥одичн≥й систем≥, пер≥одах ≥
групах; лужн≥, лужноземельн≥, ≥нертн≥ елементи, галогени. |
–озр≥зн¤ти в пер≥одичн≥й систем≥ пер≥оди, групи,
головн≥ та поб≥чн≥ п≥дгрупи; метал≥чн≥ та неметал≥чн≥ елементи за њх положенн¤м
у пер≥одичн≥й систем≥. ¬икористовувати ≥нформац≥ю, закладену в пер≥одичн≥й
систем≥, дл¤ визначенн¤ типу елемента (метал≥чний або неметал≥чний елемент),
максимального значенн¤ його валентност≥, типу простоњ речовини (метал або
неметал), х≥м≥чного характеру оксид≥в, г≥дроксид≥в, сполук елемент≥в ≥з
√≥дрогеном. јнал≥зувати зм≥ни властивостей простих речовин
залежно в≥д розм≥щенн¤ елемент≥в у пер≥одах, п≥дгрупах, при переход≥ в≥д
одного пер≥оду до ≥ншого. |
|
|||||
|
1.4 |
Ѕудова атома |
—клад атома (¤дро, електронна оболонка). ѕон¤тт¤
нуклон, нукл≥д, ≥зотопи, протонне число, нуклонне число, орб≥таль, енергетич-н≥
р≥вень ≥ п≥др≥вень, спарений ≥ неспарений електрони, рад≥ус атома (простого
йона); основний ≥ збуджений стани атома. —утн≥сть ¤вища рад≥оактивност≥. ‘орми
s- ≥ р-орб≥талей, розм≥щенн¤ р-орб≥талей
у простор≥. ѕосл≥довн≥сть заповненн¤ електронами енергетичних р≥вн≥в ≥
п≥др≥вн≥в в атомах елемент≥в є 1Ч20, електронн≥ та граф≥чн≥ формули атом≥в ≥
простих йон≥в елемент≥в є 1Ч20. |
«аписувати електронн≥ та граф≥чн≥ формули атом≥в
≥ простих йон≥в елемент≥в є 1Ч20, атом≥в неметал≥чних елемент≥в 2-го ≥ 3-го
пер≥од≥в у збудженому стан≥. ¬изначати склад ¤дер (к≥льк≥сть протон≥в ≥
нейтрон≥в у нукл≥д≥) ≥ електронних оболонок (енергетичних р≥вн≥в та
п≥др≥вн≥в) атом≥в елемент≥в є 1Ч20. ѕор≥внювати рад≥уси атом≥в ≥ простих йон≥в. јнал≥зувати зм≥ни рад≥ус≥в атом≥в у пер≥одах ≥
п≥дгрупах. |
|
|
||||
|
1.5 |
’≥м≥чний звТ¤зок |
ќсновн≥ типи х≥м≥чного звТ¤зку (йонний, ковалентний,
водневий, метал≥чний). ’арактеристики ковалентного звТ¤зку Ч кратн≥сть,
енерг≥¤, пол¤рн≥сть. “ипи кристал≥чних іраток (атомн≥, молекул¤рн≥, йонн≥,
метал≥чн≥); залежн≥сть ф≥зичних властивостей речовини в≥д типу кристал≥чних
іраток. ≈лектронна формула молекули. ≈лектронегативн≥сть елемента. —туп≥нь
окисненн¤ елемента в речовин≥. |
—кладати електронн≥ формули молекул, х≥м≥чн≥
формули сполук за ступен¤ми окисненн¤ елемент≥в, зар¤дами йон≥в. –озр≥зн¤ти валентн≥сть ≥ ступ≥нь окисненн¤
елемента. ќбчислювати ступ≥нь окисненн¤ елемента у сполуц≥. ¬изначати кратн≥сть, пол¤рн≥сть чи непол¤рн≥сть
ковалентного звТ¤зку м≥ж атомами. ѕрогнозувати тип х≥м≥чного звТ¤зку в сполуц≥,
ф≥зичн≥ властивост≥ речовини з урахуванн¤м типу кристал≥чних іраток. |
|
|||||
|
1.6 |
—ум≥ш≥ речовин. –озчини |
—ум≥ш≥ однор≥дн≥ (розчини) та
неоднор≥дн≥ (суспенз≥¤, емульс≥¤, п≥на, аерозоль). ћасова ≥ обТЇмна (дл¤
газу) частки речовини в сум≥ш≥. ћетоди розд≥ленн¤ сум≥шей (в≥дстоюванн¤,
ф≥льтруванн¤, центрифугу-ванн¤, випарюванн¤, перегонка). ѕон¤тт¤ розчин,
розчинник, розчинена речовина, кристалог≥драт, електрол≥тична дисоц≥ац≥¤,
електрол≥т, неелектрол≥т, ступ≥нь електро-л≥тичноњ дисоц≥ац≥њ,
йонно-молекул¤рне р≥вн¤нн¤. ћасова частка розчиненоњ речовини у розчин≥.
Ѕудова молекули води; водневий звТ¤зок у вод≥. «абарвленн¤ ≥ндикатор≥в
(ун≥версального, лакмусу, фенолфталењну, метилоранжу) в кислому, лужному ≥
нейтральному середовищах. –еакц≥њ обм≥ну м≥ж електрол≥тами у розчин≥. |
—кладати схеми
електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ основ, кислот, солей; йонно-молекул¤рн≥ р≥вн¤нн¤
за молекул¤рними р≥вн¤нн¤ми ≥ молекул¤рн≥ р≥вн¤нн¤ за йонно-молекул¤рними
р≥вн¤нн¤ми. –озр≥зн¤ти
однор≥дн≥ та неоднор≥дн≥ сум≥ш≥ р≥зних тип≥в; розбавлен≥, концентрован≥,
насичен≥, ненасичен≥ розчини; електрол≥ти й неелектрол≥ти, сильн≥ та слабк≥
електрол≥ти. ¬изначати можлив≥сть
переб≥гу реакц≥њ обм≥ну м≥ж електрол≥тами в розчин≥. јнал≥зувати вплив
будови речовин, температури, тиску (дл¤ газ≥в) на њх розчинн≥сть у вод≥;
механ≥зми утворенн¤ йон≥в при розчиненн≥ у вод≥ електрол≥т≥в йонноњ та
молекул¤рноњ будови. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору методу розд≥ленн¤
однор≥дноњ або неоднор≥дноњ сум≥ш≥ речовин. |
|
|||||
|
2.
Ќеорган≥чна х≥м≥¤ |
|
||||||||
|
2.1. ќсновн≥ класи неорган≥чних сполук |
|
||||||||
|
2.1.1. |
ќксиди |
¬изначенн¤, назви, класиф≥кац≥¤ оксид≥в,
х≥м≥чн≥ властивост≥ солетворних оксид≥в, способи добуванн¤ оксид≥в |
—кладати х≥м≥чн≥ формули оксид≥в; р≥вн¤нн¤
реакц≥й, ¤к≥ характеризують х≥м≥чн≥ властивост≥ солетворних оксид≥в
(взаЇмод≥¤ з водою, оксидами, кислотами, лугами), способи добуванн¤ оксид≥в
(взаЇмод≥¤ простих ≥ складних речовин ≥з киснем, розкладанн¤ нерозчинних
основ, де¤ких кислот ≥ солей п≥д час нагр≥ванн¤). Ќазивати оксиди за њхн≥ми х≥м≥чними формулами. ¬изначати формули оксид≥в серед формул сполук
≥нших вивчених клас≥в. –озр≥зн¤ти несолетворн≥ (CO, N2O, NO,
SiO) й солетворн≥ оксиди (кислотн≥, основн≥, амфотерн≥). ѕор≥внювати за х≥м≥чними властивост¤ми основн≥, кислотн≥
та амфотерн≥ (на прикладах оксид≥в ÷инку та јлюм≥н≥ю) оксиди. ¬становлювати залежн≥сть властивостей оксид≥в в≥д
типу елемента ≥ х≥м≥чного звТ¤зку в
сполуц≥. |
|
|
||||
|
2.1.2. |
ќснови |
¬изначенн¤ (загальне та з погл¤ду
електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ), назви, класиф≥кац≥¤, х≥м≥чн≥ властивост≥,
способи добуванн¤ основ |
—кладати х≥м≥чн≥ формули основ; р≥вн¤нн¤
реакц≥й, ¤к≥ характе-ризують х≥м≥чн≥ властивост≥ луг≥в (взаЇмод≥¤ з кислотними
оксидами, кислотами та сол¤ми в розчин≥) та нерозчинних основ (взаЇмод≥¤ з
кислотами, розкладанн¤ п≥д час нагр≥ванн¤), способи добуванн¤ луг≥в
(взаЇмод≥¤ лужних ≥ лужноземельних (кр≥м магн≥ю) метал≥в ≥з водою, основних
оксид≥в лужних ≥ лужноземельних елемент≥в ≥з водою) й нерозчинних основ
(взаЇмод≥¤ солей ≥з лугами в розчин≥). Ќазивати основи за њхн≥ми х≥м≥чними формулами. ¬изначати формули основ серед формул сполук
≥нших вивчених клас≥в. –озр≥зн¤ти розчинн≥ (луги) та нерозчинн≥ основи. ѕор≥внювати х≥м≥чн≥ властивост≥ розчинних (луг≥в)
≥ нерозчинних основ. |
|
|||||
|
2.1.3. |
ислоти |
¬изначенн¤ (загальне та з погл¤ду
електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ), назви, класиф≥кац≥¤, х≥м≥чн≥ властивост≥,
способи добуванн¤ кислот |
—кладати х≥м≥чн≥ формули кислот; р≥вн¤нн¤
реакц≥й, ¤к≥ характеризують х≥м≥чн≥ властивост≥ кислот (взаЇмод≥¤ з
металами, основними оксидами, основами та сол¤ми в розчин≥) та способи њх добуванн¤ (взаЇмод≥¤ кислотних оксид≥в ≥з
водою, неметал≥в ≥з воднем, солей ≥з кислотами). Ќазивати кислоти за њхн≥ми х≥м≥чними формулами. ¬изначати формули кислот серед формул сполук
≥нших вивчених клас≥в, валентн≥сть кислотного залишку за формулою кислоти. –озр≥зн¤ти кислоти за складом (оксигеновм≥сн≥,
безоксигенов≥), здатн≥стю до електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ (сильн≥, слабк≥) та
основн≥стю. |
|
|
||||
|
2.1.4. |
—ол≥ |
¬изначенн¤ (загальне та з погл¤ду
електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ), назви, класиф≥кац≥¤, х≥м≥чн≥ властивост≥,
способи добуванн¤ солей |
—кладати х≥м≥чн≥ формули середн≥х та кислих
солей; р≥вн¤нн¤ ре-акц≥й, ¤к≥ характеризують х≥м≥чн≥ властивост≥ середн≥х
солей (взаЇ-мод≥¤ з металами, кислотами Ч хлоридною, сульфатною, н≥тратною, лугами,
сол¤ми в розчин≥) та способи њх добуванн¤ (взаЇмод≥¤ кислот ≥з металами,
основних оксид≥в ≥з кислотами, кислотних оксид≥в з лугами, луг≥в ≥з
кислотами, солей ≥з кислотами, солей ≥з лугами, кислотних оксид≥в з
основними оксидами, солей ≥з сол¤ми, солей ≥з металами (реакц≥њ зд≥йснюють у
розчинах), метал≥в ≥з неметалами). Ќазивати середн≥ та кисл≥ сол≥ за њхн≥ми
х≥м≥чними формулами. ¬изначати формули середн≥х та кислих солей серед
формул сполук ≥нших вивчених клас≥в. –озр≥зн¤ти за складом середн≥ та кисл≥ сол≥. |
|
|
||||
|
2.1.5. |
јмфотерн≥ сполуки |
явище амфотерност≥ (на прикладах оксид≥в ≥ г≥дроксид≥в); х≥м≥чн≥ властивост≥, способи добуванн¤ амфотерних г≥дроксид≥в |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ характеризують
х≥м≥чн≥ властивост≥ оксид≥в ≥ г≥дроксид≥в јлюм≥н≥ю та ÷инку (взаЇмод≥¤ з
кислотами, лугами) та способи добуванн¤ г≥дроксид≥в јлюм≥н≥ю ≥ ÷инку
(взаЇмод≥¤ солей цих елемент≥в ≥з лугами в розчин≥, алюм≥нат≥в ≥ цинкат≥в ≥з
кислотами). |
|
|
||||
|
2.1.6. |
√енетичн≥ звТ¤зки м≥ж класами неорган≥чних
сполук |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й м≥ж неорган≥чними
сполуками р≥зних клас≥в. ѕор≥внювати х≥м≥чн≥ властивост≥ оксид≥в, основ,
кислот, амфотерних г≥дроксид≥в, солей. ”становлювати звТ¤зки м≥ж складом ≥ х≥м≥чними
властивост¤ми оксид≥в, кислот, основ, амфотерних г≥дроксид≥в, солей; генетичн≥
звТ¤зки м≥ж простими речовинами, оксидами, основами, кислотами, амфотерними
г≥дроксидами, сол¤ми. |
|
|
|||||
|
2.2. ћетал≥чн≥
елементи та њхн≥ сполуки. ћетали |
|
||||||||
|
2.2.1. |
«агальн≥ в≥домост≥ про метал≥чн≥ елементи та
метали |
ѕоложенн¤ метал≥чних елемент≥в у пер≥одичн≥й систем≥;
особливост≥ електронноњ будови атом≥в метал≥чних елемент≥в; особливост≥
метал≥чного звТ¤зку; загальн≥ ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ метал≥в, загальн≥
способи њх добуванн¤; р¤д активност≥ метал≥в; ¤вище короз≥њ, способи захисту
метал≥в в≥д короз≥њ; сплави на основ≥ зал≥за (чавун, сталь). |
¬изначати положенн¤ метал≥чних елемент≥в у
пер≥одичн≥й систем≥. ’арактеризувати метал≥чний зв'¤зок, метал≥чн≥
кристал≥чн≥ іратки, ф≥зичн≥ властивост≥ метал≥в. –озр≥зн¤ти метал≥чн≥ та неметал≥чн≥ елементи за
електронною будовою атом≥в. —кладати електронн≥ формули атом≥в метал≥чних
елемент≥в Ч Ћ≥т≥ю, Ќатр≥ю, ћагн≥ю, јлюм≥н≥ю, ал≥ю, альц≥ю, ‘еруму;
р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ характеризують х≥м≥чн≥ властивост≥ метал≥в (взаЇмод≥¤
з киснем, галогенами, с≥ркою, водою, розчинами кислот, луг≥в та солей) ≥
способи њх добуванн¤ (в≥дновленн¤ оксид≥в коксом, карбон(≤≤) оксидом, воднем,
металотерм≥¤ (алюмотерм≥¤)); р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ п≥д час
виробництва чавуну ≥ стал≥. ѕо¤снювати залежн≥сть х≥м≥чноњ активност≥ метал≥в
в≥д електронноњ будови њх атом≥в; суть короз≥њ метал≥в; х≥м≥чн≥ перетворенн¤
п≥д час виробництва чавуну ≥ стал≥. ѕрогнозувати можлив≥сть переб≥гу х≥м≥чних реакц≥й
метал≥в ≥з водою, розчинами кислот, солей, луг≥в. |
|
|
||||
|
2.2.2. |
Ћужн≥ та лужноземельн≥ елементи |
’≥м≥чн≥ властивост≥ натр≥ю, кал≥ю, магн≥ю, кальц≥ю; назви та формули найважлив≥ших сполук лужних ≥ лужноземельних елемент≥в; застосуванн¤ сполук Ќатр≥ю, ал≥ю, ћагн≥ю, альц≥ю; х≥м≥чн≥ формули ≥ назви найважлив≥ших кал≥йних добрив; тверд≥сть води. |
’арактеризувати положенн¤ Ќатр≥ю, ал≥ю, ћагн≥ю,
альц≥ю в пер≥одичн≥й систем≥, ф≥зичн≥ властивост≥ натр≥ю ≥ кал≥ю, магн≥ю ≥ кальц≥ю,
види твердост≥ води Ч тимчасову, або карбонатну; пост≥йну, загальну;
застосуванн¤ оксид≥в ћагн≥ю ≥ альц≥ю, г≥дроксид≥в Ќатр≥ю, ал≥ю, ћагн≥ю ≥
альц≥ю. —кладати електронн≥ формули атом≥в ≥ йон≥в
Ќатр≥ю, ал≥ю, ћаг-н≥ю, альц≥ю; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ характеризують
х≥м≥чн≥ власти-вост≥ натр≥ю, кал≥ю, магн≥ю, кальц≥ю (взаЇмод≥¤ з киснем, галоге-нами,
с≥ркою, водою), оксид≥в ≥ г≥дроксид≥в Ќатр≥ю, ал≥ю, ћагн≥ю, альц≥ю;
р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ використовують дл¤ зменшенн¤ або усуненн¤ твердост≥
води (кипТ¤т≥нн¤м, додаванн¤м соди або вапна). |
|
|
||||
|
2.2.3. |
јлюм≥н≥й |
’≥м≥чн≥ властивост≥, добуванн¤ та застосуванн¤ алюм≥н≥ю;
назви та формули найважлив≥ших сполук јлюм≥н≥ю. |
’арактеризувати положенн¤ јлюм≥н≥ю в пер≥одичн≥й
систем≥, ф≥зичн≥ властивост≥ алюм≥н≥ю, оксиду та г≥дроксиду јлюм≥н≥ю,
застосуванн¤ алюм≥н≥ю. —кладати електронн≥ формули атома ≥ йона јлюм≥н≥ю; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ характеризують
х≥м≥чн≥ властивост≥ алюм≥н≥ю (взаЇмод≥¤ з киснем, галогенами, с≥ркою,
розчинами кислот, луг≥в та солей), амфотерн≥сть оксиду та г≥дроксиду
јлюм≥н≥ю (взаЇмод≥¤ з основними та кислотними оксидами, кислотами та
лугами). |
|
|||||
|
2.2.4. |
‘ерум |
’≥м≥чн≥ властивост≥ та добуванн¤ зал≥за; назви
та формули найважлив≥ших сполук ‘еруму; застосуванн¤ зал≥за та сполук
‘еруму. |
’арактеризувати положенн¤ ‘еруму в пер≥одичн≥й
систем≥, ф≥зичн≥ властивост≥ зал≥за, оксид≥в ≥ г≥дроксид≥в ‘еруму;
застосуванн¤ зал≥за та сполук ‘еруму; ф≥з≥олог≥чну роль йон≥в ‘еруму. —кладати електронну формулу атома ‘еруму;
р≥вн¤нн¤ реакц≥й, ¤к≥ характеризують х≥м≥чн≥ властивост≥ зал≥за (взаЇмод≥¤ з
киснем, хлором, с≥ркою, вод¤ною парою, розчинами кислот та солей, ржав≥нн¤),
оксид≥в ≥ г≥дроксид≥в ‘еруму (взаЇмод≥¤ з кислотами), солей ‘еруму
(взаЇмод≥¤ з розчинами луг≥в, кислот, солей), взаЇмоперетворенн¤ сполук
‘еруму(≤≤) ≥ ‘еруму(≤≤≤). |
|
|||||
|
2.3. Ќеметал≥чн≥ елементи та њхн≥ сполуки.
Ќеметали |
|
||||||||
|
2.3.1. |
√алогени |
’≥м≥чн≥ формули фтору, хлору, брому,
йоду; х≥м≥чн≥ формули, назви та ф≥зичн≥ властивост≥ найважлив≥ших сполук
галоген≥в (г≥дроген хлориду, галоген≥д≥в метал≥чних елемент≥в); способи
добуванн¤ в лаборатор≥њ та х≥м≥чн≥ властивост≥ г≥дроген хлориду ≥ хлоридноњ
кислоти; найважлив≥ш≥ галуз≥ застосуванн¤ хлору, г≥дроген хлориду, хлоридноњ кислоти; ¤к≥сна реакц≥¤ дл¤
ви¤вленн¤ хлорид-≥он≥в. |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, характерних дл¤ хлору
(взаЇмод≥¤ з металами, неметалами, водою), г≥дроген хлориду ≥ хлоридноњ
кислоти (взаЇмод≥¤ з металами, основними оксидами, основами, амфотерними
сполуками, сол¤ми); р≥вн¤нн¤ реакц≥й добуванн¤† г≥дроген хлориду в лаборатор≥њ. ѕор≥внювати х≥м≥чну активн≥сть галоген≥в. ’арактеризувати найважлив≥ш≥ галуз≥ застосуванн¤ хлору
(¤к окисника, у виробництв≥ орган≥чних ≥ неорган≥чних речовин), г≥дроген
хлориду, хлоридноњ кислоти (у виробництв≥ пластмас, дл¤ добуванн¤ хлорид≥в),
хлорид≥в (натр≥й хлориду Ч харчовоњ приправи, дл¤ добуванн¤ хлору, натр≥ю,
натр≥й г≥дроксиду, соди). «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤
хлорид-≥он≥в у розчин≥. |
|
|||||
|
2.3.2. |
ќксиген ≥ —ульфур |
’≥м≥чн≥ формули кисню, озону, с≥рки та
найважлив≥ших сполук ќксигену ≥ —ульфуру; ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥
кисню, озону, с≥рки, оксид≥в —ульфуру, сульфатноњ кислоти, сульфат≥в; способи
добуванн¤ кисню в лаборатор≥њ; найважлив≥ш≥ галуз≥ застосуванн¤ кисню, озону,
с≥рки, сульфатноњ кислоти та
сульфат≥в; ¤к≥сна реакц≥¤ дл¤ ви¤вленн¤ сульфат-≥он≥в. |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, характерних дл¤ кисню
(взаЇмод≥¤ з металами, неметалами, сполуками неметал≥чних елемент≥в з
√≥дрогеном), с≥рки (взаЇмод≥¤ з металами, де¤кими неметалами), оксид≥в
—ульфуру (взаЇмод≥¤ з водою, основними оксидами, основами), сульфатноњ
кислоти (взаЇмод≥¤ з металами, основними оксидами, основами, амфотерними
сполуками, сол¤ми); р≥вн¤нн¤ реакц≥й добуванн¤ кисню в лаборатор≥њ, утворенн¤
≥ розкладу озону. ѕор≥внювати склад, х≥м≥чну активн≥сть кисню й озону. ’арактеризувати найважлив≥ш≥ галуз≥ застосуванн¤ кисню
(¤к окисника), озону (знезараженн¤ води), с≥рки (добуванн¤ сульфатноњ
кислоти; виробництво гуми, с≥рник≥в, протизапальних препарат≥в, косметичних
засоб≥в), сульфатноњ кислоти (виробництво м≥неральних добрив, волокон) та
сульфат≥в (г≥пс Ч у буд≥вництв≥, медицин≥; м≥дний купорос Ч дл¤ боротьби з≥
шк≥дниками рослин, протравленн¤ деревини). «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ кисню та сульфат-≥он≥в (у розчин≥). |
|
|||||
|
2.3.3. |
Ќ≥троген ≥ ‘осфор |
’≥м≥чн≥ формули азоту, б≥лого ≥
червоного фосфору, найважлив≥ших сполук Ќ≥трогену ≥ ‘осфору; ф≥зичн≥ та
х≥м≥чн≥ властивост≥ азоту, б≥лого ≥ червоного фосфору, н≥троген(I≤) оксиду, н≥троген(IV)
оксиду, фосфор(V) оксиду, амон≥аку, солей амон≥ю, н≥тратноњ кислоти,
н≥трат≥в, ортофосфатноњ кислоти, ортофосфат≥в; способи добуванн¤ амон≥аку,
н≥тратноњ та ортофосфатноњ кислот у лаборатор≥њ; найважлив≥ш≥ галуз≥
застосуванн¤ азоту, амон≥аку, н≥тратноњ кислоти, н≥трат≥в, ортофосфатноњ
кислоти, ортофосфат≥в; ¤к≥сн≥ реакц≥њ дл¤ ви¤вленн¤ йон≥в амон≥ю та
ортофосфат-≥он≥в. |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, характерних дл¤ азоту
≥ фосфору (взаЇмод≥¤ з металами, де¤кими неметалами), амон≥аку (взаЇмод≥¤ з
киснем, водою, кислотами), солей амон≥ю (взаЇмод≥¤ з лугами, сол¤ми),
н≥тратноњ кислоти (взаЇмод≥¤ з металами, основними оксидами, основами,
амфотерними сполуками, сол¤ми), н≥троген(IV) оксиду та фосфор(V) оксиду
(взаЇмод≥¤ з водою, основними оксидами, основами), ортофосфатноњ кислоти
(взаЇмод≥¤ з металами, основними оксидами, основами, сол¤ми); р≥вн¤нн¤
реакц≥й, ¤к≥ характеризують взаЇмоперетворенн¤ середн≥х ≥ кислих
ортофосфат≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й терм≥чного розкладу солей амон≥ю (хлориду,
н≥трату, карбонату та г≥дрогенкарбонату) та н≥трат≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й
добуванн¤ амон≥аку, н≥тратноњ та ортофосфатноњ кислот у лаборатор≥њ. ’арактеризувати склад ≥ будову простих речовин ‘осфору (червоного
≥ б≥лого фосфору), найважлив≥ш≥ галуз≥ застосуванн¤ азоту (виробництво
амон≥аку, створенн¤ низьких температур), амон≥аку (добуванн¤ н≥тратноњ
кислоти, виробництво добрив, нашатирного спирту), н≥тратноњ кислоти
(виробництво добрив, вибухових речовин, н≥трогеновм≥сних орган≥чних сполук),
н≥трат≥в (виробництво добрив, вибухових речовин), ортофосфатноњ кислоти та
ортофосфат≥в (виробництво добрив). ѕор≥внювати х≥м≥чну активн≥сть азоту, червоного ≥
б≥лого фосфору. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤
амон≥аку, йон≥в амон≥ю та ортофосфат-≥он≥в (у розчин≥). |
|
|||||
|
2.3.4. |
арбон ≥ —ил≥ц≥й |
ѕрост≥ речовини арбону; адсорбц≥¤,
адсорбц≥йн≥ властивост≥ активованого вуг≥лл¤; х≥м≥чн≥ формули найважлив≥ших
сполук арбону ≥ —ил≥ц≥ю; ф≥зичн≥ та х≥м≥чн≥ властивост≥ вуглецю, сил≥ц≥ю,
оксид≥в арбону, карбонат≥в, сил≥ц≥й(IV) оксиду, сил≥катноњ кислоти,
сил≥кат≥в; способи добуванн¤ оксид≥в арбону в лаборатор≥њ; найважлив≥ш≥
галуз≥ застосуванн¤ алмазу, граф≥ту, активованого вуг≥лл¤, оксид≥в арбону, карбонат≥в,
г≥дрогенкарбонат≥в, сил≥ц≥й(IV) оксиду, сил≥кат≥в; ¤к≥сн≥ реакц≥њ дл¤
ви¤вленн¤ карбонат- ≥ сил≥кат-≥он≥в. |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, характерних дл¤
вуглецю ≥ сил≥ц≥ю (взаЇмод≥¤ з активними металами ≥ неметалами, оксидами
метал≥чних елемент≥в), карбон(≤≤) оксиду (взаЇмод≥¤ з киснем, оксидами
метал≥чних елемент≥в), карбон(≤V) оксиду (взаЇмод≥¤ з водою, основ-ними
оксидами, лугами, вуглецем), сил≥ц≥й(≤V) оксиду (взаЇмод≥¤ з основними
оксидами, лугами); р≥вн¤нн¤ реакц≥й взаЇмоперетворенн¤ середн≥х ≥ кислих
карбонат≥в, терм≥чного розкладу карбонат≥в ≥ г≥дрогенкарбонат≥в, добуванн¤
оксид≥в арбону в лаборатор≥њ. ’арактеризувати склад, будову
≥ ф≥зичн≥ властивост≥ простих речо-вин арбону (граф≥т, алмаз, карб≥н),
найважлив≥ш≥ галуз≥ застосу-ванн¤ алмазу (у р≥зальних ≥ шл≥фувальних ≥нструментах),
граф≥ту (у виробництв≥ ол≥вц≥в, електрод≥в), активованого вуг≥лл¤ (в
медицин≥, у протигазах, дл¤ очищенн¤ води), оксид≥в арбону (—ќ ¤к в≥днов-ник,
—ќ2 Ч у виробництв≥ соди, цукру, газованих напоњв, наповню-вач
вогнегасник≥в), натр≥й г≥дрогенкарбонату, карбонат≥в альц≥ю та Ќатр≥ю,
сил≥ц≥й(IV) оксиду (виробництво скла, буд≥вельних матер≥-ал≥в), сил≥кат≥в (складов≥
цементу, керам≥ки, порцел¤ни, р≥дке скло). «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤
карбон(IV) оксиду, карбонат- ≥ сил≥кат-≥он≥в (у розчин≥). |
|
|||||
|
3. ќрган≥чна х≥м≥¤ |
|
||||||||
|
3.1. |
“еоретичн≥
основи орган≥чноњ
х≥м≥њ |
Ќайважлив≥ш≥ елементи-органогени, орга-н≥чн≥ сполуки; природн≥ та синтетичн≥ орган≥чн≥ сполуки. |
¬изначати найважлив≥ш≥ елементи-органогени
(—, Ќ, ќ, N, S, P). –озр≥зн¤ти за характерними ознаками неорган≥чн≥ й
орган≥чн≥ сполуки, природн≥ та синтетичн≥ орган≥чн≥ сполуки. |
||||||
|
ћолекул¤рна будова орган≥чних сполук. ’≥м≥чний звТ¤зок у молекулах орган≥чних сполук: енерг≥¤, довжина, просторова напр¤млен≥сть, пол¤рн≥сть. s-«вТ¤зок ≥ p-звТ¤зок. ќдинарний, кратн≥ (подв≥йний, потр≥йний), ароматичний звТ¤зки. |
’арактеризувати кратн≥сть, пол¤рн≥сть або непол¤рн≥сть
ковалентного звТ¤зку в молекулах орган≥чних сполук, s- ≥ p-звТ¤зок за способом утворенн¤. ѕор≥внювати одинарн≥, подв≥йн≥, потр≥йн≥ та ароматичн≥
звТ¤зки за енерг≥Їю ≥ довжиною та просторовою напр¤млен≥стю. јнал≥зувати реакц≥йну здатн≥сть орган≥чних сполук ≥з
р≥зними типами звТ¤зк≥в. |
||||||||
|
√≥бридизац≥¤ електронних орб≥талей атома арбону; sp3-, sp2-, sp-г≥бридизац≥њ. |
¬изначати типи г≥бридизац≥њ та просторову ор≥Їнтац≥ю
г≥бридних електронних орб≥талей атом≥в арбону в молекулах орган≥чних сполук. |
||||||||
|
ласиф≥кац≥¤ орган≥чних сполук за будовою карбонового ланцюга ≥ на¤вн≥стю характеристичних (функц≥ональних) груп. |
ласиф≥кувати орган≥чн≥ сполуки за будовою карбонового
ланцюга на насичен≥ вуглеводн≥ ацикл≥чноњ будови Ц алкани, ненасичен≥
вуг-леводн≥ ацикл≥чноњ будови Ц алкени,
алк≥ни; цикл≥чн≥ вуглеводн≥ Ц циклоалкани та арени; за на¤вн≥стю
характеристичних (функц≥о-нальних) груп на спирти, фенол, галогеноалкани,
альдег≥ди, карбонов≥ кислоти, естери,
ам≥ни, ам≥нокислоти. |
||||||||
|
явище гомолог≥њ; гомологи, гомолог≥чний р¤д, гомолог≥чна р≥зниц¤. ласи орган≥чних сполук. «агальн≥ формули гомолог≥чних р¤д≥в ≥ клас≥в орган≥чних сполук. |
¬изначати гомологи вуглеводн≥в та њх пох≥дних. –озр≥зн¤ти гомолог≥чн≥ р¤ди ≥ класи орган≥чних сполук. ”становлювати в≥дпов≥дност≥ м≥ж представниками гомолог≥чних
р¤д≥в та њх загальними формулами, класами орган≥чних сполук та њх
характеристичними (функц≥ональними) групами. |
||||||||
|
ѕон¤тт¤ первинний (вторинний, третинний, четвертинний) атом арбону. |
¬изначати у молекулах орган≥чних сполук р≥зноњ будови первинний,
вторинний, третинний, четвертинний атоми арбону. |
||||||||
|
Ќоменклатура орган≥чних сполук. |
Ќазивати орган≥чн≥ сполуки за структурними формулами, використовуючи номенклатуру IUPAC. —кладати структурн≥ формули орган≥чних сполук за назвами зг≥дно з номенклатурою IUPAC. |
||||||||
|
явище ≥зомер≥њ, ≥зомери, структурна та просторова (геометрична, або цис-транс-) ≥зомер≥¤. |
¬изначати ≥зомери за структурними формулами. –озр≥зн¤ти структурн≥ та просторов≥ (геометричн≥, або цис- ≥ транс-) ≥зомери. ”становлювати в≥дм≥нност≥ м≥ж ≥зомерами ≥ гомологами за:
¤к≥сним ≥ к≥льк≥сним складом, будовою молекул. |
||||||||
|
¬заЇмний вплив атом≥в або груп атом≥в у†
молекулах орган≥чних сполук. |
”становлювати звТ¤зок м≥ж будовою ≥ властивост¤ми орган≥чних
сполук з урахуванн¤м перерозпод≥лу електронноњ густини на прикладах пропену (приЇднанн¤ галогеноводн≥в та води
зг≥дно ≥з правилом ¬. ћарковникова); спирт≥в (под≥бн≥сть до кислот);
фенолу (кислотн≥ властивост≥, здатн≥сть до реакц≥й зам≥щенн¤ у бензеновому
к≥льц≥); насичених однооснових карбонових кислот (кислотн≥ властивост≥),
ам≥н≥в (основн≥ властивост≥, здатн≥сть ан≥л≥ну до реакц≥й зам≥щенн¤ у
бензеновому к≥льц≥). јнал≥зувати х≥м≥чну будову орган≥чних сполук,
використовуючи основн≥ положенн¤ теор≥њ ќ. Ѕутлерова. ѕрогнозувати реакц≥йну здатн≥сть орган≥чних сполук,
використову-ючи пон¤тт¤ про взаЇмний вплив атом≥в або груп атом≥в у
молекулах. |
||||||||
|
ласиф≥кац≥¤ х≥м≥чних реакц≥й в
орган≥чн≥й х≥м≥њ (реакц≥њ приЇднанн¤, зам≥щенн¤, ≥зомеризац≥њ). |
ласиф≥кувати реакц≥њ за участю орган≥чних сполук (зам≥щенн¤, приЇднанн¤, в≥дщепленн¤,
≥зомеризац≥њ). ”становлювати звТ¤зки м≥ж будовою молекул орган≥чних спо≠лук
та њх здатн≥стю вступати в реакц≥њ певного типу. |
||||||||
|
3.2. ¬углеводн≥ |
|||||||||
|
3.2.1. |
јлкани |
«агальна
формула алкан≥в, њх номенклатура, ≥зомер≥¤, будова молекул, ф≥зичн≥ та
х≥м≥чн≥ властивост≥, способи добуванн¤, застосу-ванн¤. |
Ќазивати перш≥ 10
представник≥в гомолог≥чного р¤ду алкан≥в за†
номенклатурою IUPAC. —кладати молекул¤рн≥
та структурн≥ формули алкан≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що характеризують х≥м≥чн≥
властивост≥ алкан≥в (реакц≥¤ зам≥щенн¤ на приклад≥ хлоруванн¤ метану, повне окисненн¤ алкан≥в або
часткове окисненн¤ метану, терм≥чний розклад метану, крек≥нг, ≥зомеризац≥¤
алкан≥в), лабораторний спос≥б добуванн¤ метану. ѕо¤снювати ¤вище sp3-г≥бридизац≥њ
електронних орб≥талей атом≥в арбону в молекулах алкан≥в. ѕор≥внювати ф≥зичн≥
властивост≥ алкан≥в на приклад≥ њх температур кип≥нн¤ ≥ плавленн¤. ќбірунтовувати залежн≥сть м≥ж агрегатним станом за нормальних
умов, температурами плавленн¤ ≥ кип≥нн¤ алкан≥в та њх в≥дносною молекул¤рною
масою; здатн≥сть алкан≥в до реакц≥й зам≥щенн¤ за електронною будовою молекул,
застосуванн¤ алкан≥в (паливо, пальне, розчинники, добуванн¤ саж≥, водню,
галогеноалкан≥в) њхн≥ми властивост¤ми. ”становлювати звТ¤зки м≥ж
будовою молекул ≥
властивост¤ми алкан≥в. |
||||||
|
3.2.2. |
јлкени |
«агальна
формула алкен≥в, њх номенклатура, ≥зомер≥¤, будова молекул, х≥м≥чн≥ власти-вост≥,
способи добуванн¤, застосуванн¤; ¤к≥сн≥ реакц≥њ на подв≥йний зв'¤зок. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
алкен≥в за будовою карбонового ланцюга, розташуванн¤м подв≥йного звТ¤зку;
м≥жгрупов≥ (алкени ≥ циклоалкани) та просторов≥ (геометричн≥, або цис-транс-)
≥зомери. Ќазивати алкени за номенклатурою
IUPAC. —кладати молекул¤рн≥,
структурн≥ формули алкен≥в; р≥вн¤нн¤ реак-ц≥й, що характеризують х≥м≥чн≥
властивост≥ етену та пропену (реакц≥њ приЇднанн¤ водню, галоген≥в,
галогеноводн≥в, води; пол≥меризац≥¤, часткове окисненн¤ етену та повне окисненн¤
алкен≥в), промислов≥ та лабораторн≥ способи добуванн¤ алкен≥в (терм≥чний
крек≥нг алкан≥в, дег≥друванн¤ алкан≥в, дег≥дратац≥¤ насичених одноатомних
спирт≥в, взаЇмод≥¤ галогеноалкан≥в з≥ спиртовим розчином лугу, реакц≥њ
алк≥н≥в з воднем), добуванн¤ етену в лаборатор≥њ. ѕо¤снювати ¤вище sp2-г≥бридизац≥њ
електронних орб≥талей атом≥в арбону в молекулах алкен≥в. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ етену
(взаЇмод≥¤ з бромною водою, водним розчином кал≥й перманганату), алкен≥в
(взаЇмод≥¤ з бромною водою). ќбірунтовувати
застосуванн¤ алкен≥в (виробництво пол≥етилену, пол≥проп≥лену, етанолу,
1,2-дихлороетану) њхн≥ми властивост¤ми. ”становлювати звТ¤зки м≥ж
будовою та здатн≥стю алкен≥в до реакц≥й приЇднанн¤. јнал≥зувати приЇднанн¤ галогеноводн≥в та води до пропену зг≥дно з перерозпод≥лом
електронноњ густини в молекул≥ (правило ¬. ћар-ковникова). |
||||||
|
3.2.3. |
јлк≥ни |
«агальна
формула алк≥н≥в, њх номенклатура, ≥зомер≥¤, будова молекул; х≥м≥чн≥ властивост≥
та способи добуванн¤ етину, застосуванн¤; ¤к≥сн≥ реакц≥њ на потр≥йний
зв'¤зок. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
алк≥н≥в за будовою карбонового ланцюга, розташуванн¤м потр≥йного звТ¤зку. Ќазивати алк≥ни за номенклатурою
IUPAC. —кладати молекул¤рн≥ та
структурн≥ формули алк≥н≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що характеризують х≥м≥чн≥
властивост≥ ацетилену (реакц≥њ приЇднанн¤ водню, галоген≥в, галогеноводн≥в,
води (реакц≥¤ ћ. учерова); реакц≥њ зам≥щенн¤ Ц взаЇмод≥¤ з натр≥Їм,
амон≥ачним розчином аргентум(≤) оксиду; тримеризац≥¤ ацетилену, повне
окисненн¤ алк≥н≥в ≥ часткове окисненн¤ ацетилену), промислов≥ та лабораторн≥
способи добуванн¤ ацетилену (терм≥чний розклад метану, взаЇмод≥¤ кальц≥й
ацетилен≥ду з водою, реакц≥¤ 1,2-дихлороетану з≥ спиртовим розчином лугу). ќбірунтовувати застосуванн¤ ацетилену (газове р≥занн¤ ≥ зварюванн¤
метал≥в; добуванн¤ в≥н≥лхлориду, пол≥в≥н≥лхлориду, оцтового альдег≥ду),
зумовлене його властивост¤ми. ѕо¤снювати ¤вище sp-г≥бридизац≥њ
електронних орб≥талей атом≥в арбону в молекулах алк≥н≥в. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ ацетилену
(взаЇмод≥¤ з бромною водою, водним розчином кал≥й перманганату, амон≥ачним
розчином аргентум(≤) оксиду), алк≥н≥в, що м≥ст¤ть у склад≥ молекул —ЦЌ звТ¤зки
(взаЇмод≥¤ з бромною водою, амон≥ачним розчином аргентум(≤) оксиду). ѕор≥внювати реакц≥йну
здатн≥сть етену ≥ етину в реакц≥¤х приЇднанн¤. ”становлювати звТ¤зок м≥ж
будовою та здатн≥стю ацетилену до реакц≥й приЇднанн¤, зам≥щенн¤. |
||||||
|
3.2.4. |
јроматичн≥
вуглеводн≥. Ѕензен |
«агальна
формула арен≥в гомолог≥чного р¤ду бензену. Ѕудова, властивост≥, способи
добуванн¤ бензену; пон¤тт¤ про ароматичн≥ звТ¤зки, 6p-електронну систему. |
—кладати молекул¤рну та
структурну формули бензену; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що характеризують х≥м≥чн≥
властивост≥ бензену (реакц≥њ зам≥щенн¤ за участю галоген≥в, реакц≥њ приЇднанн¤
Ц г≥друванн¤ та хлоруванн¤ (hν), окисненн¤), добуванн¤ бензену в промисловост≥
(катал≥тичне дег≥друванн¤ гексану, циклогексану, тримеризац≥¤ ацетилену). –озр≥зн¤ти ненасичен≥ та
ароматичн≥ вуглеводн≥. ѕо¤снювати ¤вище sp2-г≥бридизац≥њ
електронних орб≥талей атом≥в арбону в молекул≥ бензену, ст≥йк≥сть бензену до д≥њ окисник≥в та його
здатн≥сть до реакц≥й зам≥щенн¤. ѕор≥внювати звТ¤зки м≥ж атомами арбону в молекулах
бензену, алкан≥в ≥ алкен≥в, реакц≥йну здатн≥сть бензену, алкан≥в ≥ алкен≥в у
реакц≥¤х зам≥щенн¤ та окисненн¤. |
||||||
|
3.2.5. |
ѕриродн≥
джерела вуглеводн≥в та њхн¤ переробка |
Ќафта,
природний та супутн≥й нафтовий гази, вуг≥лл¤, њх склад; крек≥нг ≥
ароматизац≥¤ нафти та нафтопродукт≥в, детонац≥йна ст≥йк≥сть бензину, октанове
число; переробка вуг≥лл¤; проблеми добуванн¤ р≥дкого пального з вуг≥лл¤ та
альтернативних джерел. |
Ќазивати продукти
переробки нафти та камТ¤ного вуг≥лл¤. Ќаводити
приклади використанн¤ природноњ
вуглеводневоњ сировини ¤к джерела орган≥чних сполук. —кладати р≥вн¤нн¤
реакц≥й, що в≥дбуваютьс¤ п≥д час спалюванн¤ природного газу. –озр≥зн¤ти реакц≥њ, ¤к≥
в≥дбуваютьс¤ п≥д час крек≥нгу та ароматизац≥њ вуглеводн≥в. ѕор≥внювати детонац≥йну ст≥йк≥сть
бензин≥в з урахуванн¤м њх октанових чисел. |
||||||
|
3.3. ќксигеновм≥сн≥
орган≥чн≥ сполуки |
|||||||||
|
3.3.1. |
—пирти |
’арактеристична
(функц≥ональна) група спирт≥в. ласиф≥кац≥¤ спирт≥в. «агальна формула одноатомних
насичених спирт≥в. Ѕудова, номенклатура, ≥зомер≥¤, властивост≥, способи
добуванн¤ та застосуванн¤. ѕон¤тт¤ про водневий звТ¤зок. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
одноатомних насичених спирт≥в за будовою карбонового ланцюга, розташуванн¤м
г≥дроксильноњ групи та м≥жкласов≥ ≥зомери (етери). Ќазивати одноатомн≥
насичен≥ спирти, а також
етиленгл≥коль ≥ гл≥церол за номенклатурою IUPAC. ласиф≥кувати спирти за будовою
карбонового ланцюга Ц насичен≥, ненасичен≥, за к≥льк≥стю г≥дроксильних груп Ц
одно- ≥ багатоатомн≥, за природою атом≥в арбону, з ¤кими сполучена
г≥дроксильна група, Ц первинн≥, вторинн≥, третинн≥ спирти. —кладати молекул¤рн≥, структурн≥ формули спирт≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що в≥дображають
х≥м≥чн≥ властивост≥ насичених одноатомних спирт≥в ≥ гл≥церолу (реакц≥њ
зам≥щенн¤ Ц взаЇмод≥¤ з активними металами, галогеноводн¤ми, естериф≥кац≥¤,
м≥жмолекул¤рна дег≥дратац≥¤, внутр≥шньомолекул¤рна дег≥дратац≥¤, часткове та
повне окисненн¤), промислов≥ способи добуванн¤ метанолу (≥з синтез-газу),
етанолу (г≥дратац≥Їю етену, ферментативним брод≥нн¤м глюкози, в≥дновленн¤м
етаналю) ≥ лабораторн≥ способи добуванн¤ спирт≥в (г≥дрол≥з галогеноалкан≥в). ’арактеризувати склад ≥ будову молекул одноатомних насичених
спирт≥в. ќбірунтовувати застосуванн¤ етанолу (добуванн¤ оцтовоњ
кислоти, д≥етилового етеру) та метанолу (добуванн¤ формальдег≥ду) њхн≥ми
властивост¤ми. ѕор≥внювати ф≥зичн≥ властивост≥ (температури кип≥нн¤, розчинн≥сть у вод≥) одноатомних
насичених спирт≥в ≥ в≥дпов≥дних алкан≥в, метанолу, етанолу, етиленгл≥колю та
гл≥церолу; активн≥сть одноатомних
насичених спирт≥в, води ≥ неорган≥чних кислот у реакц≥¤х ≥з лужними металами. ”становлювати звТ¤зки м≥ж електронною будовою молекул
одноатомних насичених спирт≥в та њхн≥ми ф≥зичними ≥ х≥м≥чними властивост¤ми. |
||||||
|
≈тиленгл≥коль
та гл≥церол ¤к представники багатоатомних спирт≥в; ¤к≥сна реакц≥¤ на
багатоатомн≥ спирти. |
—кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥ етиленгл≥колю
та гл≥церолу (взаЇмод≥¤ з натр≥Їм, купрум(≤≤) г≥дроксидом (без запису
р≥вн¤нн¤ реакц≥њ), повне окисненн¤); гл≥церолу (взаЇмод≥¤ з н≥тратною
кислотою, вищими насиченими та ненасиченими карбоновими кислотами); добуванн¤
гл≥церолу (омиленн¤ жир≥в). ”становлювати звТ¤зки м≥ж будовою
молекул багатоатомних спирт≥в та њх властивост¤ми. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ багатоатомних спирт≥в (взаЇмод≥¤ з
купрум(≤≤) г≥дроксидом). |
||||||||
|
3.3.2. |
‘енол |
‘ормула фенолу.
Ѕудова молекули фенолу, характеристична (функц≥ональна) група в н≥й;
властивост≥, добуванн¤, застосуванн¤; ¤к≥сн≥ реакц≥њ на фенол. |
—кладати молекул¤рну, структурну формули фенолу; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що в≥дображають
х≥м≥чн≥ властивост≥ фенолу (реакц≥њ за участю г≥дроксильноњ групи Ц взаЇмод≥¤
з натр≥Їм, натр≥й г≥дроксидом; реакц≥њ за участю бензенового к≥льц¤ Ц
взаЇмод≥¤ з бромною водою, н≥тратною кислотою), його добуванн¤ в
промисловост≥ (г≥дрол≥з хлоробензену). ќбірунтовувати взаЇмний вплив г≥дроксильноњ групи ≥ бензенового
к≥льц¤ в молекул≥ фенолу. ѕор≥внювати кислотн≥ властивост≥ спирт≥в, фенолу ≥
карбонатноњ кислоти; здатн≥сть бензену ≥ фенолу до реакц≥й зам≥щенн¤. ”становлювати звТ¤зки м≥ж будовою молекули фенолу ≥ його
властивост¤ми. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ фенолу
(взаЇмод≥¤ з ферум(≤≤≤) хлоридом, бромною водою). |
||||||
|
3.3.3. |
јльдег≥ди |
«агальна
формула альдег≥д≥в. Ѕудова молекул альдег≥д≥в, характеристична
(функ-ц≥ональна) група, номенклатура, ≥зомер≥¤, властивост≥, добуванн¤,
застосуванн¤; ¤к≥сн≥ реакц≥њ на альдег≥дну групу. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
альдег≥д≥в за будовою карбонового ланцюга. Ќазивати альдег≥ди за номенклатурою IUPAC. Ќаводити приклади застосуванн¤ етаналю (добуванн¤ оцтовоњ
кислоти, етилового спирту) та метаналю (добуванн¤ формал≥ну, уротроп≥ну)
њхн≥ми властивост¤ми. —кладати структурн≥
формули молекул альдег≥д≥в та њх структурних ≥зомер≥в; р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що
в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥ альдег≥д≥в (в≥дновленн¤, часткове
окисненн¤), добуванн¤ етаналю в промисловост≥ (г≥дратац≥Їю ацетилену за
реакц≥Їю ћ. учерова) ≥ лаборатор≥њ (окисненн¤м етанолу). «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤
альдег≥д≥в за ¤к≥сними реакц≥¤ми Ц
взаЇмод≥¤ з амон≥ачним розчином аргентум(≤) оксиду, купрум(≤≤) г≥дроксидом. |
||||||
|
3.3.4. |
арбонов≥
кислоти |
’арактеристична
(функц≥ональна) група карбонових кислот. ласиф≥кац≥¤ карбоно-вих кислот. «агальна
формула насичених одноосновних карбонових кислот. Ѕудова, номенклатура,
≥зомер≥¤ одноосновних карбонових кислот, властивост≥, добуванн¤, застосуванн¤. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
насичених одноосновних карбонових кислот за будовою карбонового ланцюга, м≥жкласов≥
≥зомери (естери). Ќазивати за
номенклатурою IUPAC насичен≥ одноосновн≥ карбонов≥ кислоти, давати
трив≥альн≥ назви першим трьом одноосновним карбоновим кислотам. ласиф≥кувати карбонов≥
кислоти за будовою карбонового ланцюга (насичен≥, ненасичен≥), к≥льк≥стю
карбоксильних груп (одно-, двох-основн≥) ≥ к≥льк≥стю атом≥в арбону в њх
молекулах (нижч≥, вищ≥). —кладати формули
структурних ≥зомер≥в насичених одноосновних карбонових кислот; р≥вн¤нн¤
реакц≥й, що в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥ карбонових кислот (взаЇмод≥¤ з
активними металами, основними оксидами, основами, сол¤ми карбонатноњ кислоти,
спиртами);
р≥вн¤нн¤ реакц≥й добуванн¤ метановоњ кислоти (окисненн¤ метану, взаЇмод≥¤
карбон(≤≤) оксиду з натр≥й г≥дроксидом ≥з подальшою д≥Їю хлоридноњ кислоти)
та етановоњ кислоти (окисненн¤ бутану, етанолу, етаналю). ќбірунтовувати здатн≥сть
нижчих карбонових кислот до електрол≥тичноњ дисоц≥ац≥њ, а њх розчин≥в Ч
зм≥нювати забарвленн¤ ≥ндикатор≥в; особлив≥ х≥м≥чн≥ властивост≥ метановоњ
кислоти (здатн≥сть до окисненн¤ Ц взаЇмод≥¤ з амон≥ачним розчином
аргентум(≤) оксиду, купрум(≤≤) г≥дроксидом). ѕор≥внювати ф≥зичн≥ властивост≥ (температури кип≥нн¤, розчинн≥сть у вод≥) насичених
одноосновних карбонових кислот ≥ одноатомних насичених спирт≥в; кислотн≥ властивост≥ карбонових
кислот в межах гомолог≥чного р¤ду, а також з≥ спиртами, фенолом ≥
неорган≥чними кислотами. ”становлювати звТ¤зки м≥ж
електронною будовою молекул ≥ ф≥зичними та х≥м≥чними властивост¤ми карбонових
кислот. |
||||||
|
3.3.5. |
≈стери. ∆ири |
«агальна
формула естер≥в карбонових кислот. Ѕудова, номенклатура, ≥зомер≥¤, властивост≥,
добуванн¤, застосуванн¤. ∆ири Ц естери
гл≥церолу ≥ вищих карбонових кислот. ласиф≥кац≥¤ жир≥в, властивост≥,
добуванн¤, застосуванн¤. ћила ≥ синтетичн≥ мийн≥ засоби. |
¬изначати структурн≥ ≥зомери
естер≥в карбонових кислот за будовою карбонового ланцюга, м≥жкласов≥ ≥зомери
(карбонов≥ кислоти); структурн≥ формули жир≥в Ц триолењну, тристеарину;
формули солей пальм≥тиновоњ ≥ стеариновоњ кислот. Ќазивати естери за
номенклатурою IUPAC. ласиф≥кувати жири на
тваринн≥ ≥ рослинн≥; тверд≥ ≥ р≥дк≥. —кладати р≥вн¤нн¤
реакц≥й утворенн¤ естер≥в (естериф≥кац≥¤) ≥ њх г≥дрол≥зу; р≥вн¤нн¤ реакц≥й,
¤к≥ в≥дображають властивост≥ жир≥в (омиленн¤, г≥друванн¤). ”становлювати звТ¤зки м≥ж
складом, будовою молекул, властивост¤ми та застосуванн¤м жир≥в. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ ненасичених
р≥дких жир≥в (взаЇмод≥¤ з бромною водою). |
||||||
|
3.3.6. |
¬углеводи |
ласиф≥кац≥¤
вуглевод≥в; склад, молекул¤рн≥ формули глюкози, фруктози, сахарози,
крохмалю ≥ целюлози; структурна формула в≥дкритоњ форми молекули глюкози; властивост≥
глюкози, сахарози, крохмалю ≥ целюлози; добуванн¤ глюкози, виробництво
сахарози ≥ крохмалю; ¤к≥сн≥ реакц≥њ дл¤ визначенн¤ глюкози ≥ крохмалю; застосуванн¤
глюкози, крохмалю, целюлози. |
–озр≥зн¤ти моно-, ди- та
пол≥сахариди. Ќаводити приклади застосуванн¤ глюкози, крохмалю
(виробництво етанолу) та целюлози (добуванн¤ штучного ацетатного шовку)
њхн≥ми властивост¤ми. —кладати р≥вн¤нн¤
реакц≥й, що в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥ глюкози (повне ≥ часткове
окисненн¤, в≥дновленн¤, спиртове та молочнокисле брод≥нн¤, естериф≥кац≥¤,
взаЇмод≥¤ з купрум(≤≤) г≥дроксидом без нагр≥ванн¤ (без запису р≥вн¤нн¤
реакц≥њ) та з нагр≥ванн¤м), сахарози (повне окисненн¤, г≥дрол≥з, утворенн¤
сахарат≥в), крохмалю (кислотний та ферментативний г≥дрол≥з) ≥ целюлози (повне
окисненн¤, г≥дрол≥з, естериф≥кац≥¤ Ц утворенн¤ триацетату та трин≥трату
целюлози), фотосинтезу. ”становлювати под≥бн≥сть ≥
в≥дм≥нн≥сть крохмалю та целюлози за складом, будовою молекул ≥ властивост¤ми. «астосовувати знанн¤ дл¤ вибору способу ви¤вленн¤ глюкози
(взаЇмод≥¤ з амон≥ачним розчином аргентум(≤) оксиду, реакц≥њ з купрум(≤≤)
г≥дроксидом) ≥ крохмалю (взаЇмод≥¤ з йодом). |
||||||
|
3.4. Ќ≥трогеновм≥сн≥
орган≥чн≥ сполуки |
|||||||||
|
3.4.1. |
јм≥ни |
’арактеристична
(функц≥ональна) група ам≥н≥в. ласиф≥кац≥¤ ам≥н≥в. Ќоменклатура, ≥зомер≥¤, будова,
властивост≥, способи добуванн¤ та застосуванн¤. |
¬изначати структурн≥ формули ≥зомерних ам≥н≥в за будовою
карбонового ланцюга, положенн¤м ам≥ногрупи та м≥жвидов≥ ≥зомери (первинн≥,
вторинн≥, третинн≥ ам≥ни). Ќазивати ам≥ни за
номенклатурою IUPAC. ласиф≥кувати ам≥ни ¤к пох≥дн≥ амон≥аку (первинн≥, вторинн≥ ≥
третинн≥) та за будовою карбонового ланцюга (насичен≥, ароматичн≥). —кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥
насичених ам≥н≥в ¤к орган≥чних основ (взаЇмод≥¤ з водою, неорган≥чними
кислотами; гор≥нн¤); ан≥л≥ну (взаЇмод≥¤ з неорган≥чними кислотами,
бромною водою); добуванн¤ ан≥л≥ну (в≥дновленн¤ н≥тробензену Ц реакц≥¤
ћ. «≥н≥на). ќбірунтовувати основн≥
властивост≥ насичених ам≥н≥в та ан≥л≥ну; зменшенн¤ основних властивостей ≥
зб≥льшенн¤ реакц≥йноњ здатност≥ ан≥л≥ну в реакц≥¤х зам≥щенн¤. ѕор≥внювати основн≥ властивост≥ амон≥аку, первинних, вторинних,
третинних насичених ам≥н≥в та ан≥л≥ну. |
||||||
|
3.4.2. |
јм≥нокислоти |
—клад ≥
будова молекул, номенклатура, властивост≥, добуванн¤, застосуванн¤
ам≥нокислот. ѕон¤тт¤ про амфотерн≥сть ам≥нокислот, б≥пол¤рний йон; ди-, три-, пол≥пептиди, пептидний звТ¤зок (пептидна група атом≥в) |
Ќазивати
ам≥нокислоти за
номенклатурою IUPAC. —кладати
структурн≥ формули
найпрост≥ших ам≥нокислот Ц гл≥цину (ам≥ноетановоњ), алан≥ну
(2-ам≥нопропановоњ); р≥вн¤нн¤ реакц≥й, що в≥дображають х≥м≥чн≥ властивост≥
ам≥нокислот на приклад≥ взаЇмод≥њ ам≥ноетановоњ кислоти ≥ 2-ам≥нопропановоњ
кислоти з неорган≥чними кислотами, основами; утворенн¤ ди-, три-,
пол≥пептид≥в. ќбірунтовувати амфотерн≥сть
ам≥нокислот, утворенн¤ б≥пол¤рних йон≥в. ѕор≥внювати за будовою
молекул ≥ х≥м≥чними властивост¤ми ам≥нокислоти з карбоновими кислотами та
ам≥нами. |
|
|||||
|
3.4.3. |
Ѕ≥лки |
Ѕудова б≥лк≥в, њх властивост≥,
застосуванн¤, кольоров≥ реакц≥њ на б≥лки. |
’арактеризувати процеси г≥дрол≥зу, денатурац≥њ б≥лк≥в. «астосовувати
знанн¤ дл¤
вибору способу ви¤вленн¤ б≥лк≥в (ксантопротењнова та б≥уретова реакц≥њ). |
||||||
|
3.5. —интетичн≥ високомолекул¤рн≥ речовини ≥ пол≥мерн≥ матер≥али на њх
основ≥ |
|||||||||
|
|
—интетичн≥ високомолекул¤рн≥ речовини ≥
пол≥мерн≥ матер≥али на њх основ≥ |
ѕон¤тт¤ про пол≥мер, мономер,
елементарну ланку, ступ≥нь пол≥меризац≥њ. ласиф≥кац≥¤ високомолекул¤рних
речовин; способи син-тезу високомолекул¤рних речовин; будова ≥ властивост≥
пол≥мер≥в; термопластичн≥ пол≥мери ≥ пластмаси на њх основ≥; пон¤тт¤ про натуральн≥
≥ синтетичн≥ каучуки, синтетичн≥ волокна; значенн¤ пол≥мер≥в у
сусп≥льному господарств≥ та побут≥. |
ласиф≥кувати пол≥мери за шл¤хом одержанн¤ (природн≥, штучн≥,
синтетичн≥); в≥дношенн¤м до нагр≥ванн¤ (термопластичн≥, термореакц≥йн≥);
будовою (л≥н≥йн≥, розгалужен≥, с≥тчаст≥). —кладати р≥вн¤нн¤
реакц≥й пол≥меризац≥њ з утворенн¤м найважлив≥ших пол≥мер≥в (пол≥етилену,
пол≥проп≥лену, пол≥стирену, пол≥в≥н≥лхлориду, тефлону, фенолформальдег≥дних
смол, пол≥≥зопрену, пол≥бутад≥Їну, капрону, лавсану). –озр≥зн¤ти способи утворенн¤ високомолекул¤рних сполук (реакц≥њ
пол≥меризац≥њ та пол≥конденсац≥њ). ѕор≥внювати властивост≥
природних (бавовна, льон, шовк, вовна), штучних (штучний ацетатний ≥
в≥скозний шовк) та синтетичних волокон (капрон, лавсан). ”становлювати звТ¤зки м≥ж
властивост¤ми та застосуванн¤м пол≥мер≥в. |
||||||
|
3.6. ”загальненн¤ знань про
орган≥чн≥ сполуки |
|||||||||
|
|
¬становленн¤ генетичних звТ¤зк≥в м≥ж р≥зними класами орган≥чних сполук,
м≥ж орган≥чними та неорган≥чними сполуками |
ѕор≥внювати х≥м≥чн≥ властивост≥ орган≥чних сполук
р≥зних клас≥в. ”становлювати звТ¤зки м≥ж складом ≥ х≥м≥чними властивост¤ми
орган≥чних сполук р≥зних клас≥в, м≥ж орган≥чними та неорган≥чними сполуками; генетичн≥
звТ¤зки м≥ж орган≥чними та неорган≥чними сполуками. —кладати р≥вн¤нн¤ реакц≥й Ч взаЇмоперетворень орган≥чних
сполук р≥зних клас≥в. |
|||||||
|
4. ќбчисленн¤ в х≥м≥њ |
|
||||||||
|
4.1. |
–озв'¤зуванн¤ задач за х≥м≥чними
формулами ≥ на виведенн¤ формули сполуки |
‘ормули дл¤ обчисленн¤ к≥лькост≥
речовини, к≥лькост≥ частинок у певн≥й к≥лькост≥ речовини, масовоњ частки
елемента в сполуц≥, в≥дносноњ густини газу, масовоњ (об'Їмноњ) частки компонента
в сум≥ш≥, виведенн¤ формули сполуки за масовими частками елемент≥в |
ќбчислювати в≥дносну
молекул¤рну та мол¤рну маси речовини; к≥льк≥сть частинок у певн≥й к≥лькост≥
речовини, мас≥ речовини, обТЇм≥ газу; обТЇм даноњ маси або к≥лькост≥ речовини
газу за н. у.; в≥дносну густину газу за ≥ншим газом; масов≥ та обТЇмн≥ (дл¤
газ≥в) частки речовин у сум≥ш≥; середню мол¤рну масу сум≥ш≥ газ≥в; масову
частку елемента у сполуц≥ за њњ формулою. ”становлювати х≥м≥чну формулу сполуки за масовими частками
елемент≥в, що вход¤ть до њњ складу. |
|
|||||
|
4.2. |
¬ираженн¤ к≥льк≥сного складу розчину
(сум≥ш≥) |
ћасова частка розчиненоњ речовини |
ќбчислювати масову частку розчиненоњ речовини в розчин≥, масу (обТЇм) розчину та розчинника, масу розчиненоњ
речовини. ¬иконувати обчисленн¤ дл¤ приготуванн¤ розчин≥в ≥з кристалог≥драт≥в. |
|
|||||
|
4.3. |
–озв'¤зуванн¤ задач за р≥вн¤нн¤ми
реакц≥й |
јлгоритми розв'¤зку задач за р≥вн¤нн¤м
реакц≥њ; в≥дносний вих≥д продукту реакц≥њ |
ќбчислювати за р≥вн¤нн¤м х≥м≥чноњ реакц≥њ масу,
об'Їм (дл¤ газу) або к≥льк≥сть речовини реагенту або продукту за в≥домою
масою, обТЇмом (дл¤ газу) або к≥льк≥стю речовини ≥ншого реагенту або
продукту; в≥дносний вих≥д продукту реакц≥њ. ”становлювати х≥м≥чну формулу речовини за к≥льк≥сними даними
про реагенти ≥ продукти реакц≥њ. ¬иконувати обчисленн¤, ¤кщо
речовини м≥ст¤ть
дом≥шки або на¤вн≥ в надлишку. –озв'¤зувати комб≥нован≥ задач≥ (поЇднанн¤ не б≥льше двох
алгоритм≥в). |
|
|||||
|
|||||||||
ƒќƒј“ »
“аблиц¤ розчинност≥ основ, кислот, амфотерних г≥дроксид≥в ≥ солей у вод≥ за
20Ц25
∞—
|
…они, на ¤к≥ дисоц≥юЇ сполука |
H+ |
NH4+ |
Li+ |
Na+ |
K+ |
Mg2+ |
Ca2+ |
Ba2+ |
Al3+ |
Cr3+ |
Zn2+ |
Mn2+ |
Fe2+ |
Fe3+ |
Pb2+ |
Cu2+ |
Ni2+ |
Ag+ |
Hg2+ |
|
OH- |
|
р |
р |
р |
р |
м |
м |
р |
н |
н |
н |
н |
н |
н |
н |
н |
н |
Ц |
Ц |
|
F- |
р |
р |
м |
р |
р |
м |
м |
м |
м |
р |
р |
р |
м |
н |
м |
р |
р |
р |
# |
|
Cl- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
р |
р |
н |
р |
|
Br- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
р |
р |
н |
м |
|
I- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
Ц |
м |
Ц |
р |
н |
м |
|
S2- |
р |
р |
р |
р |
р |
# |
# |
р |
# |
# |
н |
н |
н |
# |
н |
н |
н |
н |
н |
|
SO32- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
м |
Ц |
Ц |
р |
м |
м |
Ц |
м |
Ц |
м |
н |
# |
|
SO42- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
н |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
р |
р |
м |
р |
|
NO3- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
|
PO43- |
р |
р |
м |
р |
р |
м |
н |
н |
н |
н |
н |
м |
н |
н |
н |
# |
н |
н |
# |
|
CO32- |
р |
р |
р |
р |
р |
м |
н |
н |
Ц |
Ц |
н |
н |
н |
Ц |
н |
# |
м |
м |
Ц |
|
CH3COO- |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
р |
Ц |
р |
р |
р |
р |
р |
Ђмї Ц
речовина малорозчинна (розчинн≥сть Ц в≥д 1 до
††††††††††††††††††††††† Ђнї Ц
речовина практично нерозчинна (розчинн≥сть Ц менше
††††††††††††††††††††††† ЂЦї Ц речовина не ≥снуЇ;
††††††††††† Ђ#ї Ц речовина ≥снуЇ, але реагуЇ з водою; њњ розчинн≥сть визначити не можна.
Li, K, Ba, Ca, Na, Mg, Al, Mn, Zn, Fe, Ni, Sn, Pb (H2) Cu, Ag, Hg, Pt, Au
Ќайпоширен≥ш≥
назви та склад де¤ких неорган≥чних речовин, сум≥шей та м≥нерал≥в
|
Ќайпоширен≥ша назва речовини або сум≥ш≥ |
’≥м≥чна формула речовини або компонента
(компонент≥в) сум≥ш≥ |
Ќайпоширен≥ша назва речовини або сум≥ш≥ |
’≥м≥чна формула речовини або компонента (компонент≥в) сум≥ш≥ |
|
ухонна
(камТ¤на) с≥ль |
NaCl |
ћ≥дний купорос |
CuSO4 Ј 5H2O |
|
аустична сода,
њдкий натр |
NaOH |
«ал≥зний
купорос |
FeSO4 Ј
7H2O |
|
альцинована
сода |
Na2CO3 |
√≥рка с≥ль |
MgSO4 Ј 7Ќ2ќ |
|
ристал≥чна
сода |
Na2CO3∙10Ќ2ќ |
јлюмокал≥Ївий
галун |
KAl(SO4)2
Ј 12H2O |
|
ѕитна (харчова)
сода |
NaHCO3 |
ѕерекис водню,
перг≥дроль |
H2O2
(водний розчин) |
|
Ќатр≥йна
сел≥тра |
NaNO3 |
…одна насто¤нка |
I2
(спиртовий розчин) |
|
ал≥йна сел≥тра |
KNO3 |
Ќашатирний
спирт, ам≥ачна вода |
NH3
(водний розчин) |
|
јм≥ачна сел≥тра |
NH4NO3 |
’лорне вапно |
CaCl(OCl), або
CaOCl2 |
|
Ќашатир |
NH4Cl |
–озчинне скло |
Na2SiO3 |
|
ѕóташ |
K2CO3 |
ремн≥й
(нап≥впров≥дник) |
Si |
|
рейда, мармур,
вапн¤к |
CaCO3 |
варц, кварцевий
п≥сок |
SiO2 |
|
Ќегашене вапно |
CaO |
√лина,
глинозем, каол≥н |
Al2O3
Ј 2SiO2 Ј 2H2O |
|
√ашене вапно |
Ca(OH)2 |
—кло (в≥конне) |
Na2O
Ј CaO Ј 6SiO2 |
|
¬апн¤на вода |
—а(ќЌ)2
(водний розчин) |
ћалах≥т |
(CuOH)2CO3 |
|
Ѕорна кислота |
H3BO3 |
’лорна вода |
Cl2
(водний розчин) |
|
орунд |
Al2O3 |
Ѕромна вода |
Br2
(водний розчин) |
|
√ематит
(зал≥зна руда) |
Fe2O3 |
Ѕертолетова
с≥ль |
KClO3 |
|
ћагнетит
(зал≥зна руда) |
Fe3O4 |
јзотна кислота |
HNO3 |
|
—винцевий сурик |
Pb3O4 |
—ол¤на кислота |
HCl (водний
розчин) |
|
—≥рчана кислота |
H2SO4 |
ѕлавикова
кислота |
HF (водний
розчин) |
|
ќлеум |
розчин SO3
у H2SO4 |
Ћ¤п≥с |
AgNO3 |
|
√≥пс |
CaSO4 Ј 2H2O |
ћарганц≥вка |
KMnO4 |
|
јлебастр |
CaSO4 Ј 1/2 H2O |
арб≥д, кальц≥й
карб≥д |
CaC2 |
|
—ухий л≥д |
—ќ2
(твердий) |
‘осфорний
анг≥дрид |
P2O5 |
|
—≥рководень |
H2S |
ѕростий
суперфосфат |
Ca(H2PO4)2
Ј H2O + CaSO4 Ј 2H2O |
|
—≥рчистий газ |
SO2 |
ѕодв≥йний
суперфосфат |
Ca(H2PO4)2
Ј H2O |
|
„адний газ |
CO |
ѕрецип≥тат |
CaHPO4 Ј
2H2O |
|
√аз, що
звесел¤Ї, закис азоту |
N2O |
—ечовина |
CO(NH2)2 |
|
ѕ≥рит |
FeS2 |
јмофос |
NH4H2PO4
+ (NH4)2HPO4 |
Ќайпоширен≥ш≥
назви та склад де¤ких орган≥чних речовин та сум≥шей
|
Ќайпоширен≥ша назва речовини або сум≥ш≥ |
’≥м≥чна формула |
Ќайпоширен≥ша назва речовини |
’≥м≥чна формула |
|
болотний газ,
рудниковий газ |
—Ќ4 |
карболова
кислота, фенол |
—6Ќ5ќЌ |
|
≥зобутан |
(—Ќ3)2—Ќ—Ќ3 |
п≥кринова
кислота |
2,4,6-трин≥трофенол |
|
≥зопентан |
(—Ќ3)2—Ќ—Ќ2—Ќ3 |
мурашина
кислота, форм≥атна кислота |
Ќ—ќќЌ |
|
неопентан |
(—Ќ3)4— |
оцтова кислота,
ацетатна кислота |
—Ќ3—ќќЌ |
|
≥зооктан |
(—Ќ3)3——Ќ2—Ќ(—Ќ3)2 |
проп≥онова
кислота, проп≥онатна кислота |
—Ќ3—Ќ2—ќќЌ |
|
метиленова
група |
Ц—Ќ2Ц |
натр≥й форм≥ат |
Ќ—ќќNа |
|
д≥аргентум(≤)
ацетилен≥д |
Ag—≡—Ag |
магн≥й форм≥ат,
магн≥й диформ≥ат |
(Ќ—ќќ)2ћg |
|
динатр≥й
ацетилен≥д |
Na—≡—Na |
натр≥й ацетат |
—Ќ3—ќќNа |
|
див≥н≥л |
—Ќ2=—ЌЦ—Ќ=—Ќ2 |
кальц≥й ацетат,
кальц≥й д≥ацетат |
(Ќ—ќќ)2—а |
|
≥зопрен |
—Ќ2=—(—Ќ3)—Ќ=—Ќ2 |
молочна
кислота, лактатна кислота |
—Ќ3—Ќ(ќЌ)—ќќЌ |
|
метилхлорид |
—Ќ3Cl |
щавлева
кислота, оксалатна кислота |
Ќќќ—Ц—ќќЌ |
|
етилхлорид |
—2Ќ5Cl |
динатр≥й
оксалат |
Naќќ—Ц—ќќNa |
|
проп≥лхлорид |
—Ќ3—Ќ2—Ќ2Cl |
метилформ≥ат |
Ќ—ќќ—Ќ3 |
|
≥зопроп≥лхлорид |
(—Ќ3)2—Ќ—l |
етилформ≥ат |
Ќ—ќќ—2Ќ5 |
|
хлороформ |
—ЌCl3 |
метилацетат |
—Ќ3—ќќ—Ќ3 |
|
йодоформ |
—Ќ≤3 |
етилацетат |
—Ќ3—ќќ—2Ќ5 |
|
в≥н≥лхлорид |
—Ќ2=—Ќ—l |
натр≥й метилат |
—Ќ3ќNa |
|
метиловий
спирт, деревний спирт |
—Ќ3ќЌ |
натр≥й етилат |
—2Ќ5ќNa |
|
етиловий спирт,
винний спирт |
—2Ќ5ќЌ |
глюконова
кислота |
Ќќ—Ќ2(—ЌќЌ)4—ќќЌ |
|
проп≥ловий
спирт |
—Ќ3—Ќ2—Ќ2ќЌ |
сорб≥т |
Ќќ—Ќ2(—ЌќЌ)4—Ќ2ќЌ |
|
≥зопроп≥ловий спирт |
(—Ќ3)2—ЌќЌ |
сахарна кислота |
Ќќќ—(—ЌќЌ)4—ќќЌ |
|
диметиловий
етер |
—Ќ3ќ—Ќ3 |
кальц≥й сахарат |
—12Ќ22ќ11∙—аќ |
|
д≥етиловий
етер, д≥етиловий еф≥р |
—2Ќ5ќ—2Ќ5 |
гл≥цин, ам≥нооцтова кислота |
NЌ2—Ќ2—ќќЌ |
|
мурашиний альдег≥д, формальдег≥д |
Ќ—Ќќ |
алан≥н, α-ам≥нопроп≥онова
кислота |
—Ќ3—Ќ(NЌ2)—ќќЌ |
|
формал≥н |
36Ц37% розчин
Ќ—Ќќ |
п≥роксил≥н |
(—6Ќ7ќ2(ќNќ2)3)n |
|
ацетон |
—Ќ3—ќ—Ќ3 |
кл≥тковина |
(—6Ќ10ќ5)n |
|
н≥трогл≥церин,
трин≥трогл≥церин |
—Ќ2(ONO2)—Ќ(ONO2)—Ќ2(ONO2) |
|
|
ѕерел≥к
рекомендованоњ навчальноњ л≥тератури
1. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 7 класї
/авт. ѕопель ѕ.ѕ., рикл¤ Ћ.—./ : јкадем≥¤, 2007.
2. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 7 класї
/авт. ярошенко ќ.√./ : —тан≥ца, 2008.
3. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 7 класї
/авт. Ѕуринська Ќ.ћ./ : ѕерун, 2007.
4. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 7 класї
/авт. Ћашевська √.ј./ : √енеза, 2007.
5. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 8 класї
/авт. ѕопель ѕ.ѕ., рикл¤ Ћ.—./ : јкадем≥¤, 2008.
6. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 8 класї
/авт. ярошенко ќ.√./ : ќсв≥та, 2008.
7. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 8 класї
/авт. Ѕуринська Ќ.ћ./ : ѕерун, 2008.
8. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 9 класї
/авт. Ѕуринська Ќ.ћ., ¬еличко Ћ.ѕ./ : ѕерун, 2009.
9. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 9 класї /авт. Ћашевська √.ј./ : √енеза, 2009.
10. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 9 класї /авт. ѕопель ѕ.ѕ., рикл¤ Ћ.—./ : јкадем≥¤, 2009.
11. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 9 класї /авт. ярошенко ќ.√./ : ќсв≥та, 2009.
12. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 10 клас
(р≥вень стандарту, академ≥чний р≥вень)ї /авт. ярошенко ќ.√./ : √рамота, 2010.
13. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 10 клас
(р≥вень стандарту, академ≥чний р≥вень)ї /авт. ѕопель ѕ.ѕ., рикл¤ Ћ.—./ : јкадем≥¤,
2010.
14. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 10 клас
(проф≥льний р≥вень)ї /авт. Ѕуринська Ќ.ћ. та ≥н./ : ѕедагог≥чна думка, 2010
15. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 11 клас
(р≥вень стандарту)ї /авт. Ћашевська √.ј., Ћашевська ј.ј./ : √енеза, 2011.
16. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 11 клас
(р≥вень стандарту)ї /авт. ярошенко ќ.√./ : √рамота, 2011.
17. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 11 клас
(академ≥чний р≥вень)ї /авт. ѕопель ѕ.ѕ., рикл¤ Ћ.—./ : јкадем≥¤, 2011.
18. ѕ≥дручник Ђ’≥м≥¤. 11 клас
(академ≥чний р≥вень)ї /авт. ¬еличко Ћ.ѕ./ : ќсв≥та, 2011.
19. —учасна терм≥нолог≥¤ ≥
номенклатура орган≥чних сполук /авт. “олмачова ¬.—., овтун ќ.ћ., орн≥лов
ћ.ё., √орд≥Їнко ќ.¬., ¬асиленко —.¬./ “ерноп≥ль: Ќавчальна книга Ц Ѕогдан,
2008.
20. Ќоменклатура орган≥чних
сполук /авт. “олмачова ¬.—., овтун ќ.ћ., ƒубовик ќ.ј., ‘≥цайло —.—./
“ерноп≥ль: ћандр≥вець, 2011.
21. «б≥рник завдань дл¤
державноњ п≥дсумковоњ атестац≥њ з х≥м≥њ. 9 клас /авт. Ћашевська √.ј., “итаренко
Ќ.¬./ : ÷ентр навчально-методичноњ л≥тератури, 2011.
22. «б≥рник завдань дл¤
державноњ п≥дсумковоњ атестац≥њ з х≥м≥њ. 11 клас /авт. ƒубовик ќ.ј./ : ÷ентр
навчально-методичноњ л≥тератури, 2011.
23. ’≥м≥¤.
ѕовний курс. ”н≥версальний дов≥дник дл¤ випускник≥в та аб≥тур≥Їнт≥в /авт. “итаренко
Ќ.¬./ : Ћ≥тера Ћ“ƒ, 2011.
ј також в≥дпов≥дн≥ п≥дручники в
переклад≥ на рос≥йську мову та мови нац≥ональних меншин.
ƒиректор
≤нституту ≥нновац≥йних технолог≥й ≥ зм≥сту осв≥т膆†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ќ.ј. ”дод